?

Log in

No account? Create an account
entries friends calendar profile Previous Previous Next Next
інтерв'ю радіопрограмі "Рентген" - Олексій МУСТАФІН
mustafin_o
mustafin_o
інтерв'ю радіопрограмі "Рентген"

З замкненого кола є тільки один вихід - починати з себе

 

- Якими правилами мають керуватися тележурналісти українські під час висвітлення політичних подій під час передвиборчої кампанії?

 

Я не став би давати поради усім українським журналістам, а, тим більше, ставити якісь завдання перед ними. Звичайно, що всі журналісти, всі працівники ЗМІ мають дотримуватися закону, зокрема, Закону «Про вибори» - це перше, і друге - мають працювати у відповідності до тієї редакційної політики, яка є у їх засобах масової інформації. Можу сказати про «СТБ» як засіб масової інформації. Ми насправді обговорювали і з журналістами, і з керівництвом каналу, як ми будемо працювати в цей період, власне прийшли до певних висновків. Звичайно, ідеальним варіантом було б під час виборчої кампанії працювати так само, як ми працюємо в мирний час, в цьому були б зацікавлені журналісти, я думаю, і не виникало б багато таких суперечностей, але всі ми розуміємо, що це, на жаль, неможливо, особливо в нашій країні, коли є різні політичні сили, різні кандидати. Взагалі політики - люди дуже вразливі, і вони зазвичай постійно підозрюють, що хтось щось хоче проти них зробити, тому ми під час цієї виборчої кампанії мусимо бути обережними, можливо не висвітлювати певні теми, не давати волю своєму сарказму і так далі. Тобто, ми певною мірою робимо поправку на виборчу кампанію, в тому сенсі, що ми хочемо уникнути звинувачень в тенденційності, в суперечливості. Звичайно, що цього уникнути повністю неможливо, але можливо зробити все для того, щоб повністю уникнути звинувачень і щоб цих підозр було менше.

 

- Але ж нещодавно розгорівся скандал навколо того, що ви не пустили в ефір сюжет, який стосувався однієї з передвиборчих пісень кандидата у президенти Віктора Януковича. Як ви поясните свою позицію?

 

- Я сказав би так - перше звинувачення пролунало, коли цей сюжет в ефір не пішов, а потім були звинувачення, коли він пішов в ефір. При чому, в обох випадках я особисто почувався не дуже зручно, тому що коли цей випадок вперше трапився, в мене вже були сумніви в необхідності висвітлювати цю тему і так висвітлювати, оскільки мова йшла про пісню, яка була подарована кандидату, яка після цього не використовувалася. Питання авторських прав та плагіату дуже складне.

 

- Яка була начебто плагіатом з Тото Кутуньо…

 

- Коли ми видали це в ефір, з'ясувалося, що ми виявилися не зовсім коректними, а потім один з героїв сказав, що його слова неправильно інтерпретували, що власне це не його пісня, і він не може звинувачувати нікого в плагіаті і так далі. З іншого боку, треба відрізняти, що було у нас в ефірі, і що було потім в медіа просторі, тому що далі пішла інтерпретація того, що було і того, чого не було в ефірі «СТБ», певною мірою спотворюючи зміст інформації, яка була в ефірі. Тому, це приклад гарний для того, щоб зрозуміти, в яких умовах працюють ЗМІ під час передвиборчої кампанії, і чого треба їм уникати, чому ми є більш обережними.

 

- Ви пояснювали свою позицію колегам з «Української правди», які одразу ж розмістили публікацію про цей інцидент.

 

- Так. Я пояснив, наскільки це взагалі можна було пояснити. Але, з іншого боку, я хочу підкреслити, що відповідальність за роботу ЗМІ того напрямку, що зв'язаний з редакційною політикою, несе головний редактор цього засобу, саме тому він і називається головним, і він має ухвалювати рішення, враховуючи усі обставини - правові, громадські, репутаційні і так далі. Я ухвалив це рішення один раз і другий раз, не скажу, що я дуже задоволений був обома рішеннями, але як сталося так сталося.

 

- Ваш журналістський колектив, колектив програми «Вікна» складається з таких яскравих особистостей…

 

- Думаю, цього прагне кожен засіб масової інформації.

 

- Так. Але з власного досвіду спілкування з ними я можу зробити такий висновок, і оскільки я мала бесіди з кількома журналістами «Вікон», я знаю, що не всі задоволені такими рішеннями, і кажуть про те, що саме під час передвиборчої кампанії, їм не так легко миритися з рішеннями керівництва, тобто з вашими.

 

- Я це розумію і усвідомлюю. Мені теж важче такі рішення приймати під час передвиборчої кампанії, а ще важче це сприймати, але таке життя, власне це робота.

 

- Але вони продовжують працювати? Ніякої революції в редакції немає?

 

- Я виходжу з того, що в кожного свої обов'язки - головний редактор має бути головним редактором, журналіст має бути журналістом. Принаймні, те, що я бачу зараз - всі ми виконуємо свої обов'язки, і я дуже задоволений своїми журналістами. Претензій якихось технічних до них немає, можливо у них є, але знаєте, інколи рішення і називають складними, тому що їх важко прийняти. Це з одного боку. З іншого боку - не треба і трохи перегинати палку і перегравати, тому що, знову ж таки, коли я побачив в «Українській правді», що другий сюжет про котика президента не пустили в ефір з політичних міркувань, мені вже стало смішно, і навіть якось ніяково було.

 

- А що це був за сюжет?

 

- Якщо пам'ятаєте, якщо це цікаво глядачам і слухачам, це був сюжет, що Ющенко поділився з аудиторією в Білій Церкві, що в нього пропав котик і дуже плачуть діти, журналіст СТБ Осман Пашаєв зробив сюжет про те, як вони зробили подарунок на наступний день, подарувавши президенту котика, дуже схожого за описом на його котика. Такий був сюжет, з моєї точки зору, трохи смішний, милий.

 

- Але він відповідав засадам редакційної політики?

 

- Так, він відповідав. Але наступного дня з'явилися якісь чутки з посиланням на анонімні джерела, на Секретаріат президента, що підозрюють, що це біологічна зброя. Потім були якісь перемовини, прес-секретар президента навпаки надіслала від імені президента з особистим підписом подяку за цього котика. Звичайно, коли з'явилася ця інформація, журналісти кинулися доводити, що ніякої біологічної зброї немає, в них були всі довідки і так далі. Коли це все дійшло до стану абсурду, я сказав, що більше ніяких сюжетів в ефірі не буде, от як з'явилася інформація, ось таким чином ми на це симетрично віддамо всім інформаційним агентствам ці папери, хай всі роблять висновки, але витрачати на це ефір каналу СТБ, я вважаю, непотрібно.

 

- А чим ви можете пояснити таку низьку якість, скажімо, поширення інформації. Можна ж говорити не тільки про котика, а згадати той же пандемічний грип, педофільський скандал і так далі...

 

- Це різні речі. З одного боку, є певні засади редакційної політики, певні концепції мовлення в ЗМІ і певні ніші, які вони займають. Є інформаційні канали, а є канали, які претендують на звання «головні новини країни», СТБ не претендує на це звання, у нас кредо - цікаві новини, в нас і гасло «Все набагато цікавіше», тому ми робимо по мірі можливості цікаві новини. Це не завжди є найважливіші новини країни, і ми нікого не закликаємо сприймати це саме так. Подарунок котика - безумовно, не головна новина в країні в цей день, але в ефірі СТБ це цілком може бути першою новиною, тому що це цікаво нашим глядачам, і глядачі нас за це цінують і дивляться. Тому, я не думаю, що це свідчення якості журналістики, я думаю, що цей сюжет якраз був дуже якісним. З іншого боку, ми всі знаємо, що планка професійності останнім часом в українській журналістиці серйозно знизилась. Дехто пояснює це свідомою політикою менеджерів чи інвесторів, дехто пояснює це зміною поколінь, дехто - політичною ситуацією в країні, всі ці пояснення мають права на існуванні, і певною мірою впливають. Я не інвестор і не політик, тому мені важко відповідати…

 

 

- Але Ви - менеджер…

 

- Але я менеджер, і це відповідальність менеджера - підбір людей, які професійно можуть виконувати свою роботу, у СТБ якраз із цим все гаразд, тому що це люди, які виконують свою роботу якісно, усвідомлюють журналістську місію, уміють все це наполегливо і дуже яскраво доводити редактору, і це дуже добре. З іншого боку, ми знаємо, що в багатьох ЗМІ є попит зовсім на інших людей, на людей, які виконують, не питаючи, певну роботу, яку навіть журналістською не завжди можна назвати, ми знаємо про ситуацію з «джинсою», але знову ж таки, всі задають питання, як боротися з «джинсою».

 

- Тобто, із замовними матеріалами…

 

- Так. З матеріалами, які розміщуються по замовленню якоїсь політичної сили. І в одному ефірі якось Андрій Шевченко, мій добрий приятель, так патетично, пафосно запитав, як боротися із «джинсою», з цією навалою, коли розміщують матеріали за гроші? В мене була лише одна пропозиція до політиків, і до Шевченка як політика, спробувати не платити за розміщення інформації. Я розумію, що всі одразу не можуть, але можна почати з однієї політичної сили, і я розумію, що надалі ця практика буде поширюватися. Це запитання, відповідно, не тільки до політиків, а також і до засобів масової інформації - а давайте спробуємо, можливо важко це буде, можливо незвично, але спробуємо не розміщувати матеріали за гроші. Знову ж таки, одразу це не пошириться на всі ЗМІ, але поступово пошириться - ось СТБ гроші за розміщені сюжети не бере принципово, навіть, якщо дуже хочеться.

 

- Пропонували гроші?

 

- Пропонують постійно. Необов'язково гроші, питають, що треба зробити, бартер певний пропонують. В мене третина часу йде в мирний час, не кажучи вже про передвиборчу кампанію, на те, щоб пояснити людям, що ми і так не беремо, і так не беремо, і ні за яких умов не розміщуємо. Звертаюсь до політиків, якщо до вас приходить людина, і каже, що він за певну суму розмістить ваш сюжет в ефірі СТБ, всіх політиків закликаю не витрачати ці гроші, тому що якщо сюжет цікавий, то він там з'явиться без всяких грошей, звичайно, а якщо він не цікавий, то він там не з'явиться, навіть якщо ви заплатите дуже багато грошей.

 

- Проблема ще й у якості українського медіапростоту, всі ми знаємо, що у нас дуже мало медіабізнесу як такого, медіабізнесменів, медіамагнатів, які б просто заробляли гроші на медіа. Це зазвичай люди, які мають зовсім інший бізнес, і тим чи іншим чином пов'язані з тими чи іншими політичними силами, і СТБ тут не виняток.

 

- Так, певною мірою це є однією із головних проблем. Як правило, гроші, які існують в медіапросторі, а власне телебачення і радіо - це є бізнес, який вимагає багато грошей і інвестицій, і враховуючи те, що на нашому медіаринку не дуже багато заробляють, особливо раніше, кілька років тому майже неможливо було заробити, то гроші приходять з інших сфер бізнесу. Оскільки ці сфери можуть бути для інвестора приорітетнішими, то, звичайно, він у веденні медіабізнесу завжди буде озиратися на потреби свого великого бізнесу, і це проблема, це проблема системна. На жаль, у нас майже немає грошей, які крутяться виключно у сфері медіабізнесу.

 

- Тобто, він не є прибутковим, якщо чесно казати?

 

- Він не є прибутковим настільки, щоб і окупатися, і приносити надприбутки. Але тут є градація. Умовно кажучи, найдешевшим в ЗМІ є Інтернет, для того, щоб бути засновником засобу масової інформації в Інтернеті, не так вже й багато треба.

 

- Але вони і не вважаються засобом масової інформації…

 

- Я маю на увазі зараз не юридичні аспекти, а саме аналітичні. Потім ідуть друковані ЗМІ і радіо, а далі - телебачення, і ми бачимо по градації, що телеканалів, вільних від бізнес-впливу немає, а найменша залежність ЗМІ саме в Інтернет-просторі. З моєї точки зору, ця тенденція буде поширюватися, більше того, оскільки будуть хоча б маленькі сегменти, в яких цей вплив менший, це добре, тому що вони створюють конкуренцію. Врешті-решт, інвестор, який вкладає гроші і мотивує своє рішення впливати на редакційну політику, щось не показувати, то аргументація, що все одно це буде відомо споживачам іншим засобом - це впливає на інвесторів. Глядачі можуть побачити в Інтернеті, в газеті, на радіо почути, де люди розміщують цю інформацію, бо глядачеві це цікаво. І ви програєте, тому що не розміщуєте цей матеріал в себе. Певною мірою, поступово це на інвесторів вливає, бо вода камінь точить. У нас зараз криза, платоспроможність громадян впала, і тому якраз зараз є відкат у цьому, але якщо б це лінійно розвивалося, то чим заможнішою ставала б аудиторія ЗМІ, тим легше б було окупатися ЗМІ, і ЗМІ могли б перетворюватися на самодостатній бізнес, і, можливо, не бути частиною великих бізнесів, не пов'язаних із ЗМІ. Але з іншого боку, ми маємо іншу проблему - якщо буде керуватися ЗМІ виключно бізнес-логікою, то в нас тоді будуть упосліджені громадські інтереси, тому, має ще будуватися сфера громадських ЗМІ. Знову ж таки, оскільки в Інтернеті чи на радіо це вимагає менших коштів, то це легше просувати саме там.

 

- Ви маєте на увазі ідею суспільного телебачення?

 

- Мені не подобається назва суспільне телебачення, громадське - краще. На жаль, у нас проект з громадським радіо накрився мідним тазом, але, в принципі, цей процес поступово має розвиватися. Але для цього має бути попит від громадянського суспільства, у нас, на жаль, громадянське суспільство дуже багато авансів отримало, особливо, у 2004 році, а далі все якось пішло вниз. Можливо, та ситуація, яку ми зараз маємо в ЗМІ, певною мірою якось із цим пов'язана.

 

- Все залежить від того громадянського суспільства, яке так і не було збудовано в країні, так? Але політична воля потрібна для того, щоб розвивалось громадське телебачення?

 

- Розумієте, у Юлії Тимошенко, не хочеться рекламувати, але в одному із останніх інтерв'ю була гарна думка, не нова, і явно запозичена, про те, що треба не перевиховувати не зовсім розумних політиків, а створювати умови, в яких би відсутність їхнього розуму менше впливала на ситуацію в країні. Це відома концепція ліберальної демократії - треба створювати умови, в яких гарним було б вигідно бути, а не тільки покладатися на якісь внутрішні інтенції політика.

 

- Але для цього треба мати попит на хорошого політика, розумного…

 

- Тут треба починати не з політиків, а з громадян, які в цьому зацікавлені, для яких, як казав Кисельов, свобода буде предметом першої необхідності, тобто громадяни будуть не тільки створювати попит, а навіть платити за це.

 

- Євген Кисельов сказав, що вони будуть «входити в споживацький кошик».

 

- Так. Якщо з'являться громадяни, які будуть платити за вільні ЗМІ, це буде прогрес, і тоді вони будуть. Власне, в такий же спосіб вирішення і політичних проблем, у нас будуть політики такі, які вони є, доки не з'являться громадяни, які будуть наймати нормальних політиків, які не будуть купуватися.

 

- Але тут, здається, замкнене коло.

 

- А з замкненого кола є тільки один вихід - починати з себе і свого найближчого оточення, колись практикувалась теорія малих справ, насправді, це гарна теорія. Я не буду розміщувати за гроші, ви не будете розміщувати за гроші, ніхто не буде розміщувати.

 

- Але ж сьогодні ми стикаємося з тим, що у нас немає виходу, у нас є дві фігури, з яких нам потрібно буде обрати у другому турі, і в цьому переконані 70% громадян, я вас запевняю.

 

- А якщо 30% не переконано - це вже добре.

 

- Припустимо, ці 30% якраз не прийдуть на дільниці…

 

- Але вони теж створюють тенденцію. Якщо вони будуть організовані, і будуть організовано себе відстоювати, відстоювати свої інтереси, і зрозуміють, що окрім них жодний політик не буде відстоювати їх інтереси, що вони самі мають їх відстоювати -  так, поступово, можливо через рік чи через два, а можливо це буде через десятиріччя, але поступово, не дозволяючи робити відкати, ми можемо прийти до розвитку нормального громадського суспільства.

 

- Хотіла би почути від вас короткий прогноз, яким чином буде розвиватися з роками українська журналістика, українська тележурналістика. Ви дуже багато над цим розмірковуєте, але ми не встигаємо про це згадати.

 

- Думаю, що я стриманий песиміст. На жаль, зараз в суспільстві, і це експлуатується політиками, немає запиту на демократію. Політики сперечаються про те, хто краще запровадить сценарій диктатури, а не демократії. Стриманий я тому, що вважаю, що все-таки в Україні залишилися осередки громадянського суспільства, які мусять розвиватися, і що вони хочуть вижити, і на щастя, на відміну від Веймара, ситуація у світі трохи інша, і це дозволяє нам сподіватися на кращий сценарій, і навіть не сподіватися а робити щодня ще один крок у вірному напрямку.

 

- Який, наприклад? Прибирати власне сміття у своєму будинку?

 

- Так. Так. Так. Тому що мене завжди це ображало, українці, те що стосується їх приватної території, майже не відрізняються від сусідів своїх східних європейців, а що стосується громадського... Вийдіть за паркан, подивіться, які у нас дороги, які у нас сміттєзбірники і так далі. Треба розуміти, що за вас цього ніхто не зробить. І з журналістами така сама історія - якщо ми хочемо мати вільні ЗМІ, вільні від бізнес-впливу, які відповідають потребам громадського суспільства, їх треба створювати, не сподіватись на сусіда-журналіста або на когось іншого.


1 comment or Leave a comment
Comments
sashko_nedoniy From: sashko_nedoniy Date: December 26th, 2009 05:56 pm (UTC) (Link)
це правильна позиція :)
1 comment or Leave a comment