You are viewing [info]mustafin_o's journal

entries friends calendar user info My Website Previous Previous
profile
mustafin_o
Name: mustafin_o
Website: My Website
calendar
Back April 2012
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930
page summary
tags
Олексій МУСТАФІН
Add to Memories
Share

В ПОИСКАХ ПРИКЛЮЧЕНИЙ

 

Говорят, что Христофор Колумб, открывший Америку в общем-то «по случайности», до конца жизни убеждал всех, что доплыл-таки до Индии. Даже когда появились неоспоримые доказательства того, что речь идет о новом континенте, он по-прежнему стоял на своем. Славе первооткрывателя-любителя великий генуэзец предпочитал репутацию штурмана-профессионала. Украинские политики тоже не любят признавать свои ошибки. Даже если просчеты выглядят очевидными, они, как правило, настаивают, что идут верным курсом. Когда отечественным оппозиционерам в ноябре прошлого года «на пальцах» объясняли, что голосование за новый закон о выборах это и тактическая, и стратегическая ошибка, они даже обижались и рассказывали — ни больше, ни меньше — о «победе над режимом». Хотя слово «победа» уже тогда откровенно резало слух. Ведь накануне голосования те же бютовцы с «Фронтом змін» критиковали закон на чем свет стоит, а после даже западные дипломаты вынуждены были развести руками, мол, если и эти «за», то нам какой резон возражать. Впрочем, и само предположение, что власть, имея твердое большинство в парламенте, согласится хоть в чем-то ограничить свои аппетиты (причем только ради компромисса с оппонентами) выглядело… как бы это сказать помягче… несколько самонадеянно. По меньшей мере, по отношению к ЭТОЙ власти. Но оппозиционные штурманы делали вид, что ветер дует в их паруса.

Read more... )

Add to Memories
Share

ПЛОХИЕ ПРИМЕТЫ

 

Субботний съезд Партии регионов будет тринадцатым по счету в истории нынешней партии власти. Украинские политики не настолько суеверны, чтобы пропускать «несчастливые» числа. Чертова дюжина в нумерации съезда может даже считаться вполне позитивным знаком и свидетельствовать о долголетии организации — многие отечественные партии за это время успели бы исчезнуть без следа, а ПР, как видим, живет, здравствует и уходить из власти не собирается. И все же не покидает ощущение, что бело-синие пытаются провести съезд максимально быстро, будто скороговоркой, торопясь поскорее оформить слияние с «Сильной Украиной» — и разойтись. И хотя в стране, судя по обилию билбордов, потоку джинсы в новостях и массовой раздаче пайков пенсионерам, уже вовсю идет предвыборная кампания, регионалы, тем не менее, делают вид, что их тринадцатый съезд к выборам ну абсолютно никакого отношения не имеет.

Read more... )

Add to Memories
Share
Коба. Піраміди



Дивитися більше )
Add to Memories
Share
Канімар. Там, де річка зустрічається з морем




Дивитися більше )
Add to Memories
Share
Чакалаль. Тварини серед людей



Дивитися більше )
Add to Memories
Share
Гавана. Поєднання непоєднуваного



Дивитися більше )


Add to Memories
Share
Фото для бабусі 2



Дивитися більше... )


Add to Memories
Share
Фото для бабусі



Варадеро. 


Дивитися більше... )
Add to Memories
Share

ПОЛЮСА СВОБОДЫ

 

В этом действительно есть некая ирония судьбы. Казалось бы, трудно найти столь непохожих друг на друга людей, как Вацлав Гавел и Ким Чен Ир. И еще недавно сложно было бы представить даже повод для того, чтобы просто упомянуть эти имена вмес­те, в одном тексте. Но сообщения об их смерти облетели мир практически одновременно, и журналисты волей-неволей вынуждены были писать некрологи в стиле «сравнительных жизне­описаний». Обнаружив, несколько неожиданно даже для самих себя, что жившие на противоположных сторонах планеты чех и кореец, возможно, именно в силу своей несхожести представляют на самом деле два полюса современной политики и новейшей истории. Истории, лейтмотивом которой — какими бы важными для нас ни предс­тавлялись события после 1991 года — до сих пор остается крах мировой коммунистической системы. Гавел был одним из тех, кто эту систему сокрушил, Ким — одним из немногих, кто пытался коммунизм законсервировать — пусть в виде осколка, в рамках одного, «отдельно взятого» государства. Не удивительно, что Гавел, едва придя к власти, объявил, что его государство отказывается от военной промышленности (довольно мощной, к слову сказать, даже в европейских масштабах), а Ким до последних дней пугал соседей — далеких и близких — ядерной программой.


Read more... )
Add to Memories
Share

Нарешті можу виконати вересневу обіцянку. Дякуючи Мустафі Найему отримав нарешті офіційну відповідь прес-служби Немирі щодо дивних «збігів» у статті Тимошенко в Foreign Affairs.

Як виявилось, «усі необхідні посилання» були… в рукописі, але на шляху до друку кудись зникли)). Ну, бютівці в цьому неоригінальні  - див., як виправдовувалися за Януковича http://www.unian.net/ukr/news/news-455423.html

Read more... )
Add to Memories
Share

ВИЛА ПРОТИ ГРАБЕЛЬ

 

"Колективним організатором" назвав колись свою газету ватажок більшовиків, який одним з перших намацав рецепт успіху у "масовій політиці". Рецепт діє і зараз. Хіба що в якості "організаторів" виступають електронні ЗМІ. Але ж на початку 20 сторіччя інших засобів масової інформації, окрім газет, насправді не було. Та й невідомо, чи зміг би картавий голос Леніна мобілізувати прихильників так само, як друковане слово. А ось перемога Гітлера у 30-х, стверджують деякі дослідники, - була водночас і перемогою радіо. Для телебачення фюрер, мовляв, був не надто телегенічним. Лише з часів славнозвісних дебатів Ніксона і Кеннеді в медіа-світі (і в реальному світі, відповідно, також) запанувала "картинка"…

Read more... )

Add to Memories
Share

ТЮРЕМНАЯ БАЛЛАДА

 

Когда восставшие парижане в 1789 году захватили Бастилию и торжественно выпустили из нее «всех заключенных», оказалось что узников режима в ней было всего пятеро — один убийца и четыре фальшивомонетчика. Еще двое оказались сумасшедшими. Но в памяти потомков именно Бастилия стала мрачным символом тирании, а ее разрушение — символом освобождения не только Парижа, но и всей Франции. Образ заточенного в мрачном замке борца за свободы вдохновлял не одно поколение революционеров, и постепенно сложилось убеждение: для того чтобы стать народным лидером, политику непременно нужно отсидеть. Хотя бы несколько лет. В крайнем случае — месяцев.И не только лидером, кстати. В двадцатом веке немало было и руководителей государств, прошедших тюремные «университеты». Иосиф Сталин и Юзеф Пил­судский, Адольф Гитлер и Джавахарлал Неру, Хо Ши Мин и Вацлав Гавел, Лех Валенса и Нельсон Мандела…

Read more... )
Add to Memories
Share

 

МОРАЛЬНИЙ КОДЕКС ЕКСГІБІЦІОНІСТА

           

Людина може безупинно спостерігати за трьома речами – як горить вогонь, як тече вода і як працює інший. Зазвичай ця майже народна мудрість не уточнює, що задоволення від спостереження буде все ж неповним, якщо позбавити спостерігача головного - можливості робити тому, за ким він спостерігає, цінні зауваження і рекомендації.

Бо й справді, хто може краще знати, як треба працювати, аніж той, хто бачить весь процес з боку і має час та натхнення відшукати усі недоліки і недолугості, на які працюючий може просто не звернути уваги.

Надзвичайно пощастило в цьому сенсі тим, хто працює на очах широкої публіки, - футболістам, наприклад, або журналістам. Бо порадників в них і справді мільйони. До того ж порадників щиро переконаних у своїй правоті і своєму моральному праві рекомендувати – адже саме для вболівальників грають у футбол, а для глядачів з читачами готують новини. А клієнт, як відомо, завжди правий.

Read more... )
Add to Memories
Share
 
Орієнтація на місцевості
 
          

Вінстону Черчиллю вперто приписують і справді блискучу фразу про те, що радянська політика нагадує бійку псів під килимом, про суть якої можна здогадатися лише по тому, чий труп врешті решт викидають з-під килима на очі публіки. І хоча фахівцям так і не вдалося знайти подібного висловлювання в архіві і численних працях британського прем’єра, це не завадило вибудувати її шанувальникам цілу науку під назвою «кремленологія». Ця з дозволу сказати «дисципліна» досліджувала стосунки між радянськими керівниками саме по списках жертв чергових московських інтриг, а ще – по тому, як ці самі керівники вишиковувалися на трибуні мавзолею. Іноді такі «гадання на кавовій гущі» були чимось на кшталт астрологічного прогнозу, рідше  передбачення таки справджувалися, але жодному «кремленологу» не вдалося спрогнозувати дату смерті їхнього підопічного – Радянського Союзу, а відтак – і самої «кремленології».

Read more... )
Add to Memories
Share
 
БЕЗ ТАБУ
 
          Якщо жорстким вироком Юлії Тимошенко, що повністю задовольнив вимоги позивача (не така вже поширена практика у процесах з політичним підтекстом), нинішня українська влада вирішила перевірити сусідів на «вошивість», то іспит пройшов вдало. І росіяни, і європейці за лічені години підтвердили – їхні попередження офіційному Києву залишаються в силі. Підсумок своєрідній «перекличці» підвів особисто Віктор Янукович, який оголосив, що «крапку поки не поставлено» і «все ще може змінити апеляційний суд». Дехто з опозиціонерів на радощах поквапився оголосити, що «залізний господар» позадкував. Проте заява президента більше нагадувала оголошення відкритих торгів. І рішення апеляційного суду насправді є в них лише першим лотом. Якщо ставки будуть підвищувати нинішніми темпами – на Банковій можуть взагалі пропустити «апеляційний» раунд і підтвердити вердикт Печерського суду. З розрахунку зірвати банк, коли торгуватися почнуть не за перегляд вироку, а за помилування (чи амністію) екс-прем’єра. Власне, тоді можна буде припинити гру в «найнезалежніший в світі суд». Врешті решт, право милувати засуджених є частиною конституційних повноважень президента, застосовувати яке він може цілком на власний розсуд.
Read more... )


Add to Memories
Share
 
Forza, Європо!!
           
         

          Днями італійський прем’єр Сільвіо Берлусконі вкотре збурив італійську публіку і потішив читачів жовтої преси, пожартувавши на з’їзді власної партії. Мовляв, з падінням рейтингів треба щось робити, тож варто подумати над новим брендом політичної сили. Перейменувати, скажімо, колишню Forza Italia («Вперед, Італіє») на… Forza gnocca. Перекласти запропоноване словосполучення з італійської важко з огляду на надто вже брутальний зміст. Якщо триматися в межах пристойності, вийде щось на зразок «Давай, шльондро». Тут навіть ті, хто звик до витівок Берлусконі, не стримували слів… Але старий ловелас мав ці прокльони глибоко в носі. Бо сам він в прем’єри більше не збирається. Тож загравати перед виборцями і пресою йому вже не треба. А його партії, тій самій яку він жартома запропонував перейменувати, переконують експерти, і так перемога на виборах не світить. Тож знущатися над «поважною публікою» можна досхочу
.


Read more... )
Add to Memories
Share
 
ТЕСНЫЙ ВЫБОР
 
 
          Виктор Янукович, похоже, решил посрамить скептиков и недоброжелателей, успевших похоронить украинский парламентаризм и объявивших нынешнюю Верховную Раду «машиной для штампования заранее подготовленных решений». На встрече со спикером и лидерами фракций во вторник он смилостивился и, как сообщила с присущей ей прямотой президентская пресс-служба, неожиданно «принял предложение» Владимира Литвина о том, что правила будущей избирательной гонки депутаты могут доработать и даже принять (!) сами. Казалось бы, что ж в этом удивительного? Парламентариев в большинстве стран мира избирают именно для того, чтобы они принимали законы. Если бы не категоричность украинского министра юстиции (тоже, кстати, присутствовашего на встрече со спикером), уверявшего накануне, что на рассмотрение парламента будут вынесены исключительно предложения президента. И поведение самих нардепов, как раз во вторник дружно заваливших целую дюжину законопроектов о выборах, подготовленных их коллегами-парламентариями.
Read more... )

Add to Memories
Share

«Темники» для справжніх патріотів

           

 «Ви що не знаєте, що в однобортному ніхто не воює! Неподобство! Війна на порозі, а ми не готові!» - слова горінського герцога миттєво виринають з пам’яті, коли читаєш розпачливі статті вітчизняних медіаекспертів, присвячені стратегіям інформаційної війни, що на їхню думку, знову спалахнула між Україною і Росією. Вікторія Сюмар навіть встигла оголосити, що нинішня українська влада вже «приречена на поразку», бо офіційному Києву, впевнена виконавчий директор Інституту масової інформації, «нічого протиставити добре вишколеній російській пропагандистській машині». Звичайно, в цьому можна побачити і прояв зловтіхи – на кшталт гоголівського «що синку, допомогли тобі твої ляхи?» - мовляв, ми ж попереджали, що Путіну з Медведєвим вірити не можна, а ви нас не дослухалися. Але перемоги «кремлівського тандему» більшість експертів і справді не бажає. Тому навіть нелюбій владі намагаються дати практичні поради – хай і «контра спем сперо».

 

Read more... )
Add to Memories
Share
Add to Memories
Share

ПОШЕСТЬ

Напередодні цьогорічного ювілею незалежності кореспондент П'ятого каналу розпитував мене, якою була журналістика двадцять років тому… І я згадав травень 91-го. Коли побачив свою першу статтю – написану у співавторстві – у кольоровому часописі (тоді таких майже не було), та ще й не українському. А потім пригадав своє здивування, коли невдовзі побачив «свої» слова, над якими думав, кілька разів переставляв, сподіваючись точніше висловити свою думку, перекреслював і писав знову… у іншому виданні. Вітчизняному. Яке називалося, якщо не помиляюся, «Комуніст України». Офіційне видання  КПУ теж вирішило проаналізувати процеси створення нових політичних партій. «Розвідку», сповнену «незалапкованих» цитат із нашої статті, написав доцент на прізвище Литвин. Порадившись із співавтором, ми вирішили, що присоромлювати комуністичного «дослідника» - марна справа, і може навіть добре, щоб хоча б з його статті деякі читачі дізнаються про існування нових політичних утворень, які тоді більше нагадували «гуртки за інтересами».  А ще подумалося, що може цей «публіцист» просто не знає про правила гарного тону, і це його перша помилка, яка їм навчить. «Один раз – не копіпаст», як сказали б зараз. Але двадцять років тому ми і слів таких не знали...  Read more... )